ВНИМАНИЕ! ПРОЧТИТЕ ЭТО ОБРАЩЕНИЕ!!!

Іван Павлович Лисяк-Рудницький р. 27 октябрь 1919 ум. 25 апрель 1984

Материал из Родовод.

Запись:679686

Род	Лисяки-Рудницькі
Пол	мужчина
Полное имя от рождения	Іван Павлович Лисяк-Рудницький
Родители ♂ Павло Лисяк [Лисяки] р. 1887 ум. 1948 ♀ Мілена Іванівна Рудницька [Рудницькі] р. 15 июль 1892 ум. 29 март 1976
Вики-страница	wikipedia:uk:Лисяк-Рудницький_Іван_Павлович

События

27 октябрь 1919 рождение: Відень, Австрія

25 апрель 1984 смерть: Едмонтон, Канада

Заметки

Лисяк-Рудницький Іва́н Па́влович (*27 жовтня 1919, Відень, Австрія — †25 квітня 1984, Едмонтон, Канада) — історик української суспільно-політичної думки, політолог, публіцист. Автор праць з історії, що відкривали Європі та світу Україну. Син Мілени Рудницької та українського громадсько-політичного діяча Павла Лисяка.

У 1937 закінчив Академічну гімназію у Львові; опісля навчався на юридичному факультеті Львівського університету (1933-39). Після 1939 жив за кордоном в еміграції: навчався на факультеті зовнішніх відносин Берлінського університету (1940-43); захистив докторську дисертацію в Карловому університеті у Празі (1945).

У 1940-х був членом українського студентського товариства «Мазепинець», Української Студентської Громади у Празі та разом з А. Білинським, В. Рудком, О. Пріцаком — членом Націоналістичної Організації Українських Студентів Великонімеччини (НОУС). Після війни переїхав до Австрії, а в 1947 р. до Женеви (Швейцарія), де деякий час слухав лекції в Інституті вищих міжнародних досліджень. 1951-71 рр. у США — в 1951-52 рр. стажувався в Колумбійському університеті і незабаром отримав вчений ступінь доктора філософії.

У 1956-67 викладав історію у Ля Саль Коледж (Філадельфія), а в 1967-71 рр. — в Американському університеті у Вашингтоні. З 1971 р. в Канаді, професор Альбертського університету, член НТШ та УВАН. Був одним із засновників Канадського Інституту Українських Студій при Альбертському університеті. Йому належать праці з історії України, української політичної думки XIX—XX ст. та теорії нації. Історичні есе у 2-х томах. Має великий вплив на сучасну світову історіографію. Протягом усього свого життя дописував до українських емігрантських періодичних видань, зокрема газети «Українські Вісті» і журналу «Зустрічі», був співробітником «Сучасності» (1961-67). У 1967 став одним з авторів тексту «Заяви», надісланої від імені провідних американських інтелектуалів українського походження до керівництва СРСР і УРСР з політичними вимогами встановити громадянство УРСР, наладнати дипломатичні відносини між Українською РСР і зарубіжними країнами, надати українській мові статусу державної в УРСР, легалізувати УАПЦ і УГКЦ та ін. Помер в Едмонтоні (Канада).