ВНИМАНИЕ! ПРОЧТИТЕ ЭТО ОБРАЩЕНИЕ!!!

Юлия Николаевна ? (Чикаленко)

Материал из Родовод.

Запись:307351

Род	?
Пол	женщина
Полное имя от рождения	Юлия Николаевна ?
Смена фамилии	Чикаленко
Родители ♂ Николай [?]

События

брак: ♂ Евгений Харлампиевич Чикаленко [Чикаленки] р. 9 декабрь 1861 ум. 20 июнь 1929

Заметки

У свій час нині вже покійний мешканець Шрамківки Яків Федотович Боровик, 1897 року народження, розповідав:

- Підлітком я почав служити у Євгена Харлампійовича Чикаленка. Пас вівці. Платили добре. Обижатися гріх. А крім того, перед жнивами і Покровою дружина Євгена Харлампійовича викликає до себе в будинок по одному робітникові. Любителям випити пропонує чарку горілки і закусити ковбасою, а потім дає нові сорочку, штани, піджак, картуз, черевики і каже: - Спасибі за роботу, беріть, а то незабаром жнива ( або зима), то щоб було в чому ходити.

- А то було й таке: викликає управляючого і говорить йому:

- Запрягайте гарбу, хто з селян хоче, хай іде у Теплівку на ярмарок!

Євген Харлампійович, як я тепер думаю, займався підпільною роботою. Із кононівських селян він створив підпільний гурток, при- возив селянам з Києва якісь книжечки. Одного разу Євген Харлампійович зібрав гурток кононівських селян у Павла Мороза. А ковалівський пристав нагрянув і почав у мастку робити обшук. Юлія Миколаївна підкликала мене і тихенько каже:

- Знаєш де живе Павло Мороз?

Знаю.

- То біжи швиденько і скажи панові, що приїхав пристав і веде обшук!

Я побіг берегами. Хоч і темно було, але стежку знав. У Павла Мороза їх було чоловік з дванадцять. Коли взнали чого я прибіг, по- гасили світло, а самі розійшлись. Брат Павла Мороза узяв великий стос книжок і поніс їх ховати. А Чикаленка не можна було й упізнати: полотняні штани і сорочка, комір зав’язаний мотузком, одна холоша підкочена, на голові - драний солом’яний бриль. Ось що, хлопче, - звернувся до мене Євген Харлампійович, - все, що тут бачив, забудь. Ти нічого й нікого не знаєш ! Зрозумів?

Дозвіллям молоді керувала Юлія Миколаївна. Біля будинків Чикаленка була споруджена гойдалка. Тут веселилась сільська мо- лодь, співались українські народні пісні, а господиня дому розповідала бажаючим про те, як треба жити, щоб спекатись злиднів. Незадовго до півночі Юлія Миколаївна подавала знак:

- Все! Пора спати! 3автра треба рано вставати!

Ось такими запам’ятались Чикаленки у Кононівці та в сусідній Шелехівці (нині входить до смт Щрамківки, колись належала до Кононівського церковного приходу).