Род:Мартосы

Материал из Родовод.

Перейти к: навигация, поиск

Мартосы - старорусский, малороссийский, украинский и российский, русский и казачий род (роды).

[править] Заметки

В “Энциклопедическом Словаре” Брокгауза и Ефрона, а также в “Большой Энциклопедии” Южакова, издававшихся в начале нашего столетия в Санкт-Петербурге, находим следующие сведения: “Мартос” — главный город в испанской провинции Хаен, старинный город, который в 1225 году был отнят Фердинандом 3-м у мавров и подарен ордену Калатравы. (Орден рыцарей Калатравы, военное крыло цистерцианских монахов, был основан в 1158 году. Их эмблема — крест, образованный из четырех лилий (fleurs de lys) , служивших символом французского королевства. Эти воины-монахи участвовали вместе с рыцарями-крестоносцами во многих битвах против сарацин. Прим. ред.) В той же провинции возвышается гора, называемая “Мартос.” От этого города получили свою фамилию маркизы “дэ Мартос” в Испании. Там же был известен государственный деятель под фамилией Мартос, дон Кристино (1830-1893). Остальные фамилии Мартос в Испании в Энциклопедию не вошли, но их должно быть много, как в России Ивановы или Петровы.

В России фамилия Мартос появилась от испанского эмигранта, который сперва поселился на юге России в Украине, а оттуда в своем потомстве распространился в разных городах России. Так, напр., Алексей Иванович Мартос, писатель и историк (1790-1842), который написал “Историю Малороссии” в 3 томах и письма о Восточной Сибири, а также ряд других сочинений; Мартос, Иван Петрович (1750-1835), знаменитый скульптор, ректор академии художеств в Санкт-Петербурге. Наиболее выдающиеся его произведения — памятник Минину и Пожарскому в Москве, памятники — Александру 1-му в Таганроге, Ришелье в Одессе, Потемкину в Херсоне, Ломоносову в Холмогорах, колоссальная бронзовая статуя святого Иоанна Крестителя в портике Казанского собора в Санкт-Петербурге и др.; Мартос, Иван Романович (1760-1831) учился в Киевской духовной академии, мистик и масон; Мартос, каменец-подольский помещик, издатель сборника стихов украинского народного поэта Тараса Шевченко “Кобзаря” в 1860-х года; генерал Мартос, участник 1-ой мировой войны (1914-1918), полтавец; Мартос, министр Украинской республики в 1918-1919 годах, умер в эмиграции.

Как видно из этого обзора фамилия Мартос была распространена на Украине. Украинские националисты считают ее своей, украинской.

В Западной Белоруссии фамилия Мартос появилась только в одном месте, в имении барона Гартинг в деревне Крутой Берег, где служил мой дед Доминик Фран-цевич. Его единственный сын, Викентий Доминикович Мартос (1868-1922), был моим родным отцом.

Находясь в Буэнос Айресе (Аргентина), я нашел в Телефонной книге этого города 46 фамилий Мартос, которые были испанского происхождения. Эту же фамилию я встретил в Телефонной книге гор. Нью Йорка, а также в Сиднее (Австралия).

В заключение могу сказать, что мои далекие предки были испанцами, но в России обрусели и забыли о своем происхождении. Мой дед по-испански вряд ли говорил, и мой отец ничего не вспоминал об этом. Испанских традиций в нашем доме не было, в молодости я не знал и даже не подозревал, что моя фамилия иностранная, испанская.

Родовід Мартосів наведено в «Малоросійському родословнику, т. 3» В.Л. Модзалевського (1882–1920), виданому 1912 р. Засновниками роду були лохвицький сотник (1693–1698), а потім лубенський полковий суддя (1698–1706) Мартин Васильович Мартос (? –1708) і його брат Павло Васильович Мартос (?–1745), лохвицький сотник (1699–1708, 1710–1712) і лубенський полковий обозний (1712–1737). В історичних документах зустрічається написання прізвища як Мартус, духовний заповіт (1695) полковника Лубенського Григорія Михайловича Гамалії (?–1702) підписав, в числі інших, Павло Мартус. Зустрічається також написання прізвища на український лад – Мартосенко. Мартин і Павло Мартоси, як і їх батько Василь, переселилися до Лохвиці на Полтавщині з правого берега Дніпра. За родовими переказами Василь Мартос був польським шляхтичем.

Батько майбутнього скульптора був сотенним отаманом (помічником сотника), тобто І.П. Мартос походив із козацької старшини. А дворянином його батько міг стати набагато пізніше. Комісії по встановленню дворянства козацької старшини в Малоросії були засновані 1781 р. і почали роботу в 1783 р. Найлегший шлях до дворянства забезпечувала наявність документів, що підтверджували польське шляхетство. Відомості про шляхетство Мартосів містяться в … публікації В.В. Кривошеї (Козацька старшина Гетьманщини. Енциклопедія. – К., 2010). Засновники роду Мартин і Павло Мартоси були шляхтичами герба «Осорія». Але під час пожежі в домі Павла Мартоса всі документи згоріли.

Хоча І.П. Мартос був російським скульптором і походив з української козацької старшини, але через «невітчизняне» прізвище дехто сприймав його як іноземця, будувалися різні гіпотези про походження роду Мартосів. За однією з гіпотез І.П. Мартос походив із греків. Ця гіпотеза заснована лише на грецькому прізвищі Мартос, вона не пояснює, як ті греки з’явилися на Правобережній Україні і стали польськими шляхтичами, а вже звідти переселилися на лівий берег Дніпра... Схоже, що І.П. Мартос і сам підтримував легенду про своє грецьке походження. Ось одна цитата: «Іван Петрович Мартос ще до того, як став ректором Академії мистецтв у Петербурзі, неодноразово відвідував Бетанкура, що жив з сім'єю в Юсуповському палаці на Фонтанці. Мартос дуже не любив говорити по-російськи, не дивлячись на те, що народився в Малоросії і з шести років навчався в Петербурзі. За національністю він був грек, і говорити по-російськи йому завжди було важко. Тому він швидше сходився з французами і англійцями, ніж зі співвітчизниками. У сім'ї Бетанкура, де зазвичай говорили по-англійськи, а при сторонніх по-французьки, Мартос відчував себе затишно». Іван Петрович просто жартував, підіграючи чуткам про своє грецьке походження при поясненні причини частих візитів в будинок Бетанкура, а деякі гості сприймали його висловлювання за чисту монету. А причина полягала в іншому. Скульптор вільно володів французькою, а також італійською мовами, але спілкуватися французькою мовою було просто ніде. Проживав він у службовій квартирі Академії мистецтв, в аристократичні салони не був вхожим, а візити в дім Бетанкура дозволяли попрактикуватися у французькій мові.

За іншою гіпотезою Мартоси походили з іспанського роду. Цю гіпотезу відстоював один з носіїв прізвища Мартос. В Іспанії є старовинне місто Мартос в іспанській провінції Хаен. В іспанській, та й у французькій традиції, було прийнято приймати прізвища від назв міст. В Іспанії є відомим рід маркізів де Мартос, в даний час прізвище Мартос широко поширене як в Іспанії, так і в Латинській Америці. На думку автора гіпотези, в Росії прізвище Мартос з'явилася від іспанського емігранта, який оселився на півдні Росії в Україні, а звідти через своє потомство поширився в різних містах Росії.Ця гіпотеза ще менш імовірна, ніж попередня, вона заснована лише на існуванні в Іспанії прізвища Мартос, а інших доказів немає. Та й варіант прізвища «Мартус» у іспанців, як і у греків, від нього не утворюється.

З середини XIII століття до 1795 р. в Східній Європі існувало Велике князівство Литовське, спочатку як окрема держава, а потім у складі федерації Річ Посполита (Королівство Польське і Велике князівство Литовське). До складу князівства входила Білорусія, більша частина тодішньої України, південно-західні землі Росії, Литва, Латвія, частина Естонії та навіть лівобережна частина Молдавії. Як пишуть, прізвище Мартос може походити від аналогічного імені, яке є балтійським варіантом церковного чоловічого імені Мартін, по-латині Martius, що означає присвячений Марсу. Пишуть також про мирську форму цього імені – Март. Від цього імені і утворено прізвище Мартус. Таким прізвищем підписував деякі документи засновник одного з лохвицьких родів Павло Мартос, та й хутір Мартосів на Київщині називався Мартусівським. Прізвище Мартус, швидше за все, латиське, в переліку латиських імен є ім'я Marts, а при утворенні прізвища від імені використовуються закінчення -is, -us. Діловодство у Великому князівстві Литовському велося західноруською мовою, яку також називають староукраїнською. Засновники роду Мартин і Павло Мартоси походили з польської шляхти і були грамотними, у них не було проблем у спілкуванні з козацькою старшиною Лівобережної України, яка також користувалась староукраїнською мовою. Тому гіпотеза про балтійське походження прізвища Мартос є найбільш вірогідною.

Род

Автоматический перевод

Deutsch
Мартосы
Русский
Мартосы
Українська
Мартоси

Всего записей в роду «Мартосы»: 84

Ниже показаны 50 результатов, начиная с № 1.
Просмотреть (предыдущие 50) (следующие 50) (20 | 50 | 100 | 250 | 500).

  1. N. Лукинична Мартос (Верещака)
  2. Євген Петрович Мартос
  3. Іван Васильович Мартос
  4. Іван Михайлович Мартос
  5. Александра Йосифовна Мартос (Мозыра) р. 1907
  6. Алексей Иванович Мартос р. 1790 ум. 1842
  7. Анастасия Ивановна Мартос
  8. Анастасия Ивановна Мартос (Лузанова) р. 1783
  9. Андрей Яковлевич Мартос
  10. Анна Яковлевна Мартос (Новицкая)
  11. * Антон Викентьевич Афанасий Мартос р. 8 сентябрь 1904 ум. 3 ноябрь 1983
  12. Арсен Григорович Мартос р. оц. 1858
  13. * Батько Петра і Михайла Мартос
  14. Борис Миколайович Мартос р. 1879 ум. 1977
  15. Василий Иванович Мартос
  16. Василий Иванович Мартос р. 1792 ум. 1865
  17. * Василь Мартос
  18. Василь Мартинович Мартос
  19. Василь Павлович Мартос
  20. Вера Ивановна Мартос (Егорова)
  21. Вера Петровна Мартос (Родендорф)
  22. Вячеслав Алексеевич Мартос
  23. Ганна Михайлівна Мартос
  24. * Георгий Георгиевич Мартос р. 1898 ум. 1998
  25. * Григорій Мартос
  26. * Дмитрій Павлович Мартос
  27. Екатерина Андреевна Мартос (Брежинская)
  28. Екатерина Ивановна Мартос (Глинка)
  29. * Елена Эдуардовна Гамбс (Мартос)
  30. Елена Яковлевна Мартос (Жуковская)
  31. Елизавета Петровна Мартос (Жуковская)
  32. Иван Андреевич Мартос р. 1772
  33. Иван Мартинович Мартос
  34. Иван Петрович Мартос р. 1753 ум. 17 апрель 1835
  35. Иван Романович Мартос р. 1760 ум. 1831
  36. Йосиф Михайлович (Миколайович?) Мартос р. 3 апрель 1872
  37. Кондратий Иванович Мартос р. 1795
  38. Ксения Йосифовна Мартос р. ок. 1906?
  39. Лука Мартос
  40. Любовь Ивановна Мартос (Мельникова)
  41. Марианна Адреевна Мартос (Значко-Яворская)
  42. Мария Мартос
  43. * Мария Ивановна Балаклеева (Мартос)
  44. Мария Яковлевна Мартос (Пищанская)
  45. Мартин Васильевич Мартос ум. 1708
  46. Марія Павлівна Мартос
  47. * Микола Мартос
  48. Микола Миколайович Мартос р. 20 ноябрь 1858 ум. 14 октябрь 1933
  49. Микола Сергійович Мартос
  50. * Миколай Мартос

Просмотреть (предыдущие 50) (следующие 50) (20 | 50 | 100 | 250 | 500).

Личные инструменты