Андрій Бицюра

Материал из Родовод.

Заметки

Згадка в книзі І.Г.Козуба "Доба і доля"

Про повстання проти денікінців на Переяславщині, 1919 рік:

"Загін виступив вчасно і десь опівночі вже був у В'юнищах. Під штаб було зайнято велику простору хату, там і відбулася нарада. Нашою метою було захопити Переяслав. "А щоб люди не думали, що ми якась чергова банда, - сказав Терещенко, - нам би годилося мати свій прапор". Переважна більшість стояла за жовто-блакитний, але Одинець, як рішучий прихильник орієнтації на москалів, заперечив - тільки червоний! Луценко його підтримав. Я мовчав. Мені здавалося, що ріднішим був жовто-блакитний, але вважав, що зараз не варто через це сперечатися. Куліш поки що спокійно спостерігав за цими дебатами, які на очах перетворювалися на запеклу суперечку, і з усього було видно, що й до бійки недалеко. Несподівано Луценко завів: "Повстаньте, гнані і голодні ..." Те підхопив Одинець і ще двоє. Їхні супротивники, перекриваючи спів "Інтернаціоналу" ревонули "Ще не вмерла Україна...". Одинець і Луценко підхопилися, але назустріч їм з полу скочив Андрій Бицюра, вмить рвонувши шаблюку з піхов. Ще трохи - і він би рубонув Луценка, та Куліш блискавично скочив із-за столу й ухопив Бицюру за руку. Не зробив би він цього - Луценкова голова злетіла б із пліч. "Ще не вбили ведмедя, а шкуру вже ділите! - обурився Куліш. - Уже ніколи про це думати, раз не подбали вчасно".

"Послали розвідку в Переяслав. Начальником штабу призначили Рубана. Загін переформували, поділили на два курені. Перший курінь, відбірних сміливців, назвали куренем смерті. Командиром настановили мене. Другий курінь очолив Терещенко. Курені поділили на сотні, кулеметників звели в одну команду під орудою Дорошенка. Кіннотою залишився керувати Бицюра. Знову постало питання про прапор. Знову зчинилася суперечка, та цього разу обидві сторони досягли згоди. Зійшлися на тому, що з одного боку він буде червоним, а з другого - жовто-блакитним. Луценко та Рубан знайшли крам, а вчительки пошили з нього той чудернацький прапор, ще й гарно обстрочили."

"До нас приєднався повстанський загін чоловік на сто із Баришівського району. Очолював його Лашун. Новоприбулі розмістилися по Монастирській вулиці неподалік від ярмаркового майдану, над будинком вивісили жовто-блакитний прапор.

Довідавшись, що повстанці лояльні до боротьбистів, із підпілля вийшли комуністи-більшовики. На секретаря у більшовиків було обрано Якова Браславського, у боротьбистів - Братуся. Рубан, Бицюра, Михайловський і решта безпартійних повстанців трималися Куліша.

Ближайшие предки и потомки