| ВНИМАНИЕ! ПРОЧТИТЕ ЭТО ОБРАЩЕНИЕ!!! |
Григорий Григорьевич Белинский
Материал из Родовод.
| Род | Белинские |
| Пол | мужчина |
| Полное имя от рождения | Григорий Григорьевич Белинский |
| Родители
♂ Григорий Иасонович Билинский [Билинские] р. ок. 1832? ум. 28 февраль 1893 | |
События
рождение: Пирятинский уезд, Полтавская губерния, Российская империя
рождение ребёнка: ♀ Вера Григорьевна Билинская (Козубенко) [Билинские]
рождение ребёнка: ♀ Елена Григорьевна Белинская [Белинские]
брак: ♀ Александра Ивановна ? (Билинская) [?]
24 октябрь 1884 рождение ребёнка: Капустинцы, Пирятинский уезд, Полтавская губерния, Российская империя, ♀ Людмила Григорьевна Белинская [Белинские] р. 24 октябрь 1884
Заметки
|
Священник села Капустинці Пирятинського повіту Полтавської губернії Російської імперії.
В імперські часи отець Григорій був одним з найбільш шанованих людей села, як і годиться священнику відповідав за духовний розвиток односельців. Критично і не завжди схвально ставився до нових форм і змісту освіти, які з'явились у регіоні на межі 20 століття, як і належить священнику підтримував погляд, що віра в Бога, життя по вірі і знання Закону Божого для спасіння людини мають більше значення ніж безбожна матеріалістична філософія, заснована на сліпій вірі в науку і прогрес, що з часом дало привід для його критики тим, хто розбудовував освіту і духовне життя на селі в радянський період на нових засадах.
26 серпня 1901 року був восприємником при хрещенні Ксенії дочки реєстрового дворянина Василя Сергієва Хмельницького.
18 грудня 1905 року був восприємником при хрещенні Надії, дочки реєстрового дворянина села Капустинців Василя Сергієва Хмельницького.
3 березня 1907 року був восприємником при хрещенні Федота сина реєстрового крестьянина Якова Дорофієва Кайданника.
Цікаво, що одна з дочок отця Григорія, Людмила Григорівна працювала вчителькою у сільській школі в т.ч. за радянської влади, у 1920х роках. У її учнів залишились про неї добрі спогади, в т.ч. як про вчительку, яка немало зробила для їх освіти і духовного розвитку, для становлення їх як освічених людей і повноправних громадян суспільства. Серед її учнів (І.І. Кулінський, Я.П.Бублик та багато ін.) були в т.ч. майбутні сільські вчителі, які займалися освітою і духовним розвитком краю вже у радянський період (в т.ч. напр. Я.П.Бублик), що дозволяє говорити про певний зв'язок і правонаступництво між різними поколіннями тих, хто приймав участь у просвітництві і розвитку освіти краю, про те що це правонаступництво і зв'язок хай слабо і неявно, але так чи інакше зберігалися і продовжувалися і в радянський час, продовжуються і нині, про вплив Григорія Григоровича Білінського, отця Григорія на ці процеси, про що варто пам'ятати.
У односельчан про нього залишились переважно добрі, хоч часом і неоднозначні спогади. З одного боку його критикували за несприйняття нової епохи і супротив перетворенням у сфері освіти, далеко не завжди поганим (див. напр. спогади Івана Козуба) з іншого односельчани зберегли добру пам'ять про нього як про людину і священника (спогади І.І.Кулінського, який спілкувався з отцем у дитинстві).
В 1927-1928 рр., коли у Капустинцях зруйнували церкву отець Григорій разом з родиною виїхав із села. Подальша його доля невідома, хоч деякі односельці казала, що ходили чутки, що ніби він потім працював ковалем у Гельмязові чи Золотоноші.
Спогади Івана Козуба в книзі "Доба і доля"
"Якщо мовити про Капустинці, то виконавцем імперської політики тут був доволі розгалужений аппарат: урядник, пристав, справник і їхні запопадливі помічники, які наводили жах на селян своєю безмежною сваволею. Чорносотенний піп Григорій Білінський підмовляв капустян не віддавати дітей у науку, мовляв, те не для бідних, бо їм, бач, написано на роду бути наймитами й робітниками в Божих обранців - заможних хазяїв та поміщиків. Моєму батькові Білінський також докоряв, що той рідко ходить до церкви, погрожував йому епітимією. Перепадало і іншим капустянам, які надумали віддати дітей до школи. ... Одним з перших учителів у нашому селі був Василь Павлович Сатир. За спогадами брата Василя, то була дуже розумна і високосвідома людина і, певне, через це його достоту їв піп Білінський. Зрештою, не стерпівши безцеремонних втручань і численних капостей цього пописька, Василь Павлович усе покинув і виїхав із села, а школу замалим не закрили. Вона так і стояла замкненою, аж поки не з'явилася нова вчителька - юна Ольга Костівна Прохорович. Саме вона вперше рішуче поставила перед повітовим земством питання про розширення школи відповідно до потреб села.
Так чи так, але під час розгляду цього питання в земстві голоси гласних, очевидно, розділилися, і все то було полишено на розсуд капустинської громади. А громада на той час (1900-1901 рр.) перебувала цілковито під впливом попа Білінського і нізащо не хотіла "псувати" дітей у "вертепі розпусти" - земській школі. Коли є, мовляв, церковнопарафіяльна, то чи потрібна якась інша... Отож лише за четвертими зборами пощастило здолати той затятий опір і ухвалили рішення про будівництво нового шкільного приміщення."
Згадки
Закінчив Полтавську духовну семінарію; 16 серпня 1885 р. висвячений на священика до Михайлівської церкви с.Капустинці Пирятинського повіту; скуфія 1897 р.; нагороджений орденом Св.Анни 3 ст.
+ + +
Боже, будь милостив к Григорию, тако же и к его усопшим сродникам, друзьям и благодетелям, и елико можно учини их в раю, идеже лицы святых, Господи, и праведницы сияют яко светила; усопшие люди Твои упокой, презирая их вся согрешения, несть бо человека, иже жив будет и не согрешит
Ближайшие предки и потомки
брак: ♀ Мария Константиновна Устимович (Билинская)
посвящение: 1865, Российская империя, священник
смерть: 29 декабрь 1916, Одесса, Российская империя
брак: ♂ Митрофан Галактіонович Адамович , Пирятинський уїзд, Полтавська губернія, Російська імперія
брак: ♀ Евгения Георгиевна Рафаловская
брак: ♀ Людмила Григорьевна Белинская
