ВНИМАНИЕ! ПРОЧТИТЕ ЭТО ОБРАЩЕНИЕ!!!

Григорий Иосифович Георгий Конисский р. 20 ноябрь 1717 ум. 13 февраль 1795

Материал из Родовод.

Запись:282639

Род	Конисские
Пол	мужчина
Полное имя от рождения	Григорий Иосифович Георгий Конисский
Смена имени	Георгій, Юрій
Родители ♂ Иосиф Иванович Конисский [Конисские]
Вики-страница	wikipedia:uk:Кониський Григорій

События

20 ноябрь 1717 рождение: Нежин, Область Войска Запорожского, Российская империя

13 февраль 1795 смерть: Могилев, Российская империя

Заметки

КОНИСЬКИЙ ГРИГОРІЙ ОСИПОВИЧ народився 20 листопада 1717 року в полковому місті Ніжині, що на Чернігівщині, у шляхетній українській родині. Серед вихідців із роду Кониських були і славні козацькі воєначальники, і православні священослужителі, і міські адміністратори. Батько Осип Іванович був сотенним урядником Ніжинського козацького полку, а в 1727 році став бургомістром міста Ніжина.

Новонародженого назвали Григорієм, адже за церковним календарем того дня вшановується пам’ять преподобного Григорія Декаполіта, активного противника єресі іконоборства в IX ст. З грецької мови ім’я Григорій перекладається, як той хто пильнує, бадьорий». Саме таким і був все своє життя Григорій Кониський.

http://www.ukrainians-world.org.ua/about/45/49/81

Народився Георгій Кониський (світське ім’я Григорій) у шляхетсько-козацькій родині бургомістра. Освіту здобув у Києво-Могилянській академії (1743), де, зокрема, опанував стародавні мови. Після постригу в ченці (1744) у Києво-Братському училищному монастирі, Георгій Кониський став професором і префектом академії, викладав поетику, філософію, богослов’я. У 1751—55 рр. він — ректор академії і водночас архімандрит Братського монастиря. Висвячений у сан єпископа Білоруського, Кониський переїздить до Могильова, де в 1757 р. відкриває училище на зразок Києво-Могилянської академії. У 1783 р. — архієпископ Білоруський і член Синоду.

Григо́рій (Георгій, Юрій) Кони́ський (* 20 (9) листопада 1717, Ніжин (тепер Чернігівська область) — + 13 (2) лютого 1795, Могильов, Білорусь) — український письменник, проповідник, церковний і культурний діяч. Походив з шляхетської родини. Освіту здобув у Київській Академії (1728—1743).

1745 — став професором цієї академії. Викладав піїтику, риторику, філософію. 1751 (за ін. даними, 1752) року став ректором Київської Академії. 1755 — переїхав до Могильова, де був єпископом могилівським. З 1783 р. — архієпископ білоруський. Заснував (1757) та опікувався Могилівською семінарією.

Автор віршів, надрукованих у підручнику поетики, драми «Воскресіння мертвих» (поставлена 1747 року у Київській Академії, опублікована в «Летописях русской литературы», 1860). До драми додано 5 інтермедій соціально-побутового змісту, в яких звучить жива народна мова, український гумор. Йому належать численні проповіді, курс піїтики, два рукописні курси філософії. Автор ряду історичних праць: «Prawa і wolnosci obywateluw korony Polskiey і w ks. Litewskiego…» (1767), «Историческое известие о Белорусской епархии» (1776), «Записка о том, что в России до конца XVI в. не было унии с Римской церковью» (1847). Відстоював інтереси православної церкви, виступав проти унії і за навернення уніатів на православ'я.

Дослідники відзначають, що вірші Кониського написані в стилі бароко, а в проповідях він схилявся до простішого класичного стилю. Твори Кониського були видані у Петербурзі (1835) у двох томах, а проповіді опубліковані окремим виданням 1892 року. Деякі історики приписували Кониському авторство «Історії Русів».

26 серпня 1993 року рішенням Синоду Білоруської Православної Церкви Георгія Кониського було причислено до лику місцевошанованих святих.

«Одна тільки віра наша ставиться нам як злочин… Нас, християн, переслідують християни ж, нас, вірних, переслідують більше, ніж невірних. Замикають наші церкви, в яких завжди прославляється Христос… За те, що ми не сміємо змішувати земне з небесним, нас називають схизматиками… За те, що ми боїмося безсоромно суперечити совісті, нас засуджують у темниці, на рани, на меч, на вогонь…»

ВОСКРЕСЕНІЄ МЕРТВИХ ОБЩЕ УБО ВСІМ БУДУЩОЄ, НО СТРАЖДУЩИМ ВСІМ НЕПОВИННО В ВІЦІ СЕМ БЛАЖЕННО, А ОБИДЯЩИМ ГИБЕЛЬНО; В П’ЯТИ ДІЙСТВІЯХ В ПОЛЬЗУ ЧАЮЩИМ ОНОГО ПОКАЗАННОЄ ГЕОРГІЄМ КОНІЦКИМ, 1746

http://litopys.org.ua/old18/old18_29.htm

Напис

«Колиска – Ніжин, Київ – мій учитель; У 38 літ вже ймення мав: святитель. Сімнадцять літ боровся я з вовками, А двадцять два, як пастир, відпочивав з вівцями. За перетерплені труди й негоду Архієпископом і членом став Синоду. Георгій іменем, я із Кониських дому Коню подібний був я поштовому. Тут трупа мойого зариті кості В рік семисотий п’ятий дев’яностий».

Святитель Георгій Кониський склав цей вірш за рік до своєї кончини, яка спостигла його 24 лютого 1795 року Архієпископ Могильовський, Мстиславський та Оршанський стисло і образно описав усє своє життя і попросив, щоб цю епітафію вибили на його надгробку.