Афанасий Андреевич Абаза р. 1792

Материал из Родовод.

События

1792 рождение: сл. Двуречный Кут Харьковского уезда

брак: ♀ Александра Григорьевна Новицкая (Абаза) [Новицкие]

1822 рождение ребёнка: ♂ Владимир Афанасьевич Абаза [Абаза] р. 1822 ум. 1898

1824 рождение ребёнка: ♀ Елизавета Афанасьевна Абаза [Абаза] р. 1824

1826 рождение ребёнка: ♀ Ольга Афанасьевна Абаза [Абаза] р. 1826

24 январь 1831 рождение ребёнка: ♂ Виктор Афанасьевич Абаза [Абаза] р. 24 январь 1831 ум. 6 июль 1898

3 апрель 1832 рождение ребёнка: ♂ Валерьян Афанасьевич Абаза [Абаза] р. 3 апрель 1832 ум. 20 март 1889

29 август 1834 рождение ребёнка: ♂ Александр Афанасьевич Абаза [Абаза] р. 29 август 1834 ум. 19 ноябрь 1891

Заметки

Действительный статский советник, управляющий Подольской палатой государственного имущества (1842-1855). 1862-1863 - Уездный предводитель дворянства в Брацлаве, Подольского уезда. Женат на дворянке Подольской губернии.

3(15) листопада 1841 року надвірного радника Абазу, який до того був радником Орловської палати державних маєтностей, призначено управителем Подільської палати державних маєтностей замість П'ятковського. 1859 року наступником Абази, якому виповнилося 65 років, став статський радник Микола Володимирович Ключарьов, який перед тим працював начальником одного з відділень департаменту сільського господарства Міністерства державних маєтностей. Будучи управителем Подільської палати державних маєтностей, Абаза входив до складу кількох губернських комітетів і комісій. Так, 1859 року він був одним із директорів губернського опікунського комітету щодо тюрем, членом губернського статистичного комітету та губернської комісії народного продовольства.

Був адміністратором маєтків графа Мечислава Потоцького. Як адміністратор мешкав у резиденції графів Потоцьких — містечкуТульчині Брацлавського повіту Подільської губернії (нині місто, один із районних центрів Вінницької області).

Як адміністратор Абаза брав дієву участь у будівництві храмів у подільських селах. Так, у селі Лозовата Балтського повіту на місці старої церкви було збудовано нову — теж дерев'яну і теж в ім'я великомученика Дмитрія Солунського. Будівництво велося на кошти графа Михайла Потоцького та при дієвій участі адміністратора. Священик Василій Молчановський не раз їздив у Тульчин до Абази, від якого залежали як постачання деревини, так і виділення необхідних коштів на зведення храму. Будівництво церкви завершилося 1867 року, а 18 лютого (2 березня) того ж року її освятив благочинний 8-го округу священик Василій Молчановський.

На Свято-Успенську церкву в селі Таужна Балтського повіту (нині село Таужне Гайворонського району Кіровоградської області), побудовану 1860 року на кошти поміщика графа Михайла Потоцького, Абаза того ж року пожертвував срібні посудини.

У селі Гриненки Брацлавського повіту (нині Немирівського району Вінницької області) 1858 року Абаза збудував окрему дзвіницю при церкві святого апостола Іоанна Богослова (дзвіницю розібрали після зведення у 1885—1891 роках нового храму).

У селі Нестерварка (нині Тульчинського району Вінницької області) значні угіддя було дано церкві з поміщицької землі при адміністаторі Афанасії Абазі, якого охарактеризовано як «людину православну, дуже релігійну».

1862 року Абазу призначено брацлавським повітовим предводителем дворянства.

Після смерті Афанасія Абази на кошти його вдови Олександри Григорівни в церкві Різдва Христового в Тульчині було побудовано західний боковий вівтар в ім'я Святої Трійці. Його 20 серпня (1 вересня) 1867 року освятив преосвященнійший Леонтій. Указом Синода на ім'я преосвященнійшого Леонтія Олександрі Абазі було дозволено влаштувати родинний склеп під Свято-Троїцьким вівтарем з умовою, що вона внесе капітал у сумі 6 тисяч рублів. Проте Олександра Григорівна не поспішала його вносити, оскільки власним коштом утримувала церкву та причет. Після смерті пані Абази, що сталася на 11-му році після видання зазначеного реверсу, попечительство церкви Різдва Христового подало позов до спадкоємців Олександри Абази щодо реверсу 6000 рублів, проте, оскільки минув 10-річний термін давності реверсу, суд відмовив у стягненні зазначеної суми.

Кавалер орденів Святого Володимира третього ступеня, святої Анни другого ступеня, прикрашеного імператорською короною, та святого Станіслава другого ступеня. Мав знак відзнаки бездоганної служби за 35 років, орден святого Володимира четвертого ступеня за 35 років, срібну медаль 1812 року та бронзову медаль на Андріївській стрічці в пам'ять війни 1853—1856 років

[править] Источники

1. ↑ Руммель В. В., Голубцов В. В. Родословный сборник русских дворянских фамилий. — С.-Петербург: Издание А. С. Суворина, 1886. — Т. 1. — С. 4. — 627 с. -
2. ↑ Об определении и увольнении чиновников // Подольские губернские ведомости. — 1841. — № 49. — 6 декабря. — Часть официальная. — С. 402. - Текст: «По именному Его Императорского Величества Высочайшему указу, данному Правительствующему Сенату в 3-й день ноября сего года, советник Орловской палаты государственных имуществ надворный советник Абаза Всемилостивейше назначен управляющим Подольскою палатою государственных имуществ вместо 7-го класса Пятковского».
3. ↑ Список высшим чинам государственного, губернского и епархиального управлений. 1860. — Санкт-Петербург, 1860. — С. 169. -
4. ↑ Приходы и церкви Подольской епархии / Под редакцией священника Евфимия Сецинского. — Біла Церква: Видавець Олександр Пшонківський, 2009. -
5. ↑ Дворянские выборы в Подольской губернии // Вестник Юго-Западной и Западной России: Историко-литературный журнал, издаваемый К. Говорским. — Год первый. Том 2. Декабрь. — Киев, 1862. — С. 261—262. -
6. ↑ Памятная книжка Подольской губернии на 1859 год. — Каменец-Подольск: В типографии губернского правления, 1859. — С. 35. -

Ближайшие предки и потомки