Трифон Іванович Дубина р. 1907

Материал из Родовод.

События

1907 рождение: Булдичів, Новоград-Волинський повіт, Волинська губернія, Російська імперія

рождение ребёнка: ♀ Ганна Трифонівна Дубина [Дубини]

рождение ребёнка: ♀ Павлина Трифонівна Дубина [Дубини]

брак: ♀ Степанида Микитівна ? (Дубина) [?]

Заметки

ТРИФОН ДУБИНА

Гр. Дубина Трифон Іванович 1907 року народження (число не вказане) уродженець та на день арешту житель села Булдичів Дзержинського району Житомирської області, працював пожежником у колгоспі, 21 листопада 1937 року був заарештований співробітниками Дзержинського райвідділу НКВС. Склад сім'ї на день арешту: дружина Степанида Микитівна, 1911 року народження, дочка Ганна, 7 років, дочка Павлина, 3 роки. З архівної довідки

Про Трифона Дубину збереглося дуже мало відомостей. Як і його брат Захар, постановою трійки (протокол №31) він був засуджений до до ув'язнення терміном на 10 років за ст. 54-2, 54-6, 54-11 КК УРСР. У справі Трифона Дубини теж відбулося повторне розслідування. Ось як характеризує Дубину свідок Лукіянчук Леонтій Трохимович: "Дубина Т.И. по соцпроисхождению из крестьян-бедняков, колхозник с 1930 года. В 1933 году был кандидатом ВКП(б), и исключен в этом же году за отказ идти в бригаду по выполнению сельхозполиткампании. Имеет двух братьев, Дубина Захар привлекался в прошлом за подделку монет, а второй, Дубина Евтихий, который привлечен за убийство Бабича Андрея Афанасьевича, активиста села..." Сільгосполіткампанія - то була участь у хлібозаготівельних комісіях, котрі взимку 1933 року забирали останні харчові запаси в селян. Як видно з цього документа, Трифон Дубина був не лише порядним чоловіком, а ще й відзначався сміливістю: адже йому добре було відомо, що за відмову забирати хліб його могли заарештувати і кинути до в'язниці як саботажника. В довідці, яку надав Булдичівській сільській раді Житомирський обласний архів, зазначається, що "відомостей про місце відбування покарання в справі не виявлено". Не говориться в ній і про те, чи повернувся Трифон Дубина додому після ув'язнення. В матеріялах справи нам пощастило розшукати копію довідки, яка проливає світло на подальшу долю Трифона Дубини. Ось вона:

УРО Вятлага НКВД СССР 23.06.1939 года №3320

Дубині Степаниді Микитовій

с. Булдичів Дзержинського району Житомирської области

На Ваше пісьмо сообщаєм, що Дубина Трифон Іванович умер 27.07.1938 року.

Начальника участка 2-го отд. Вятлага НКВД (підпис)

Ні причини смерти, ні діягнозу в цій довідці, звичайно, немає... Проте найдужче вражає у цьому документі дата - Трифон Дубина помер майже відразу після того, як прибув до табору! Якщо навіть врахувати, що на перебування у пересильних в'язницях та етапах з часу ухвалення вироку пішло три місяці, то виходить, що у таборі Дубина пробув усього п'ять місяців. Від чого він помер? Щоб з'ясувати це, потрібно знати, що ж становив собою табір, у якому відбував покарання Трифон Дубина. Вятлаг (В'ятський виправно-трудовий табір) належав до найгірших концтаборів Радянського Союзу, його можна з повним правом назвати табором смерти. Заснований він був наказом НКВС СРСР 5 лютого 1938 року і розташований у північній частині Кіровської области, де на той час майже не було людських поселень. Ту місцевість називали ще Кайський край (від назви селища Кай, відомого ще з часів Петра Першого). Місцевість та уславилася дрімучими лісами, болотами й дуже суворим кліматом - узимку морози сягали зазвичай 35-40 градусів. Поміж місцевим людом побутувало прислів'я: "Бог дав рай, а чорт - Кай". В'язні Вятлагу займалися заготовкою лісу, а також працювали на будівництві Гайно-Кайської залізниці, яка пролягла від станції Верхньокамська до станції Лісова, з проміжними станціями Нирмич і Заводська. Умови праці були нелюдські: спали в'язні влітку на землі, а взимку в брезентових наметах, які опалювалися буржуйками. Хмари комарів, мошви, хвороби, зумовлені нездоровим кліматом, непосильна праця і недостатнє харчування - все це сотнями й тисячами косило людей, котрі відбували покарання. Упродовж першого періоду існування Вятлагу (лютень-грудень 1938 і 1939 років) у його таборах загинуло і померло понад дві з половиною тисячі в'язнів. Дослідники вважають, що за цими показниками Вятлаг перевершив навіть гітлерівський Бухенвальд... Не дивно, що Трифон Дубина прожив у таборі всього декілька місяців - колимець Варлам Шаламов так характеризує у своїх спогадах табірний режим: "В немногочисленной статистике и многочисленных мемуарах отмечена точная, исторически добытая формула: "Человек может доплыть в две недели". Это - норма для силача, если его держать на холоде по четырнадцать часов на тяжелой работе, бить, кормить только лагерным пайком и не давать спать". І далі: "Лошадь на севере умирает, не выдерживая сезона... собака подыхает на человеческом пайке". Шаламов писав про Колиму, яка розташована за Полярним колом, тож у в'ятських таборах Трифон Дубина витримав трохи довше. Гадаємо, не останню роль у його загибелі відіграли тортури, яких завдали йому співробітники Дзержинського НКВД. Закатований, змучений етапами, недоїданням і холодом, він не зміг довго працювати на "загальних роботах" у таборі... 5 травня 1958 року військовий трибунал Прикарпатського військового округу ухвалив: "Постанову трійки при УНКВС по Житомирській області від 28 листопада 1937 року відносно... ДубиниТрифона Івановича... відмінити і справу... за відсутністю складу злочину в кримінальному порядку припинити".

В. Кто помимо вас входил в эту организацию?

О. Буслюк Иван Кириллович, Полищук Прокофий, Кравчук Григорий, Лещук Аврам, Садовский имени не знаю, Матюх имени не знаю, Вишневский имени не помню, Сторожук Петр Степанович, Полищук Евмен Ерофеевич, Дубина Трифон, Семенец имени его не помню.

А в Трифона було троє дітей, всі вже повмирали.

Ближайшие предки и потомки